obshalka

Рассмотрим фигуру командира УПА "генерал хорунжего" Романа Шухевича...

Вот что сообщает о нем сайт http://oun-upa.org.ua/

Народився 17-го липня 1907 в Краківцях Яворівського р-ну Львівської області. Син повітового судді, він ще з шостого класу гімназії, яку закінчив у 1925 році, став підпільником Української військової організації (УВО). У 1926-1929 роках брав участь, організовував і керував різними антипольськими акціями..... ....служив у Польській армії при артилерії (1928-29). У 1932-му закінчив Львівський політехнічний інститут. Член ОУН від 1929 р., у 1933-1934 був бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН, яку очолював Степан Бандера. У 1934 році був ув'язнений поляками до політичного концентраційного табору Береза Картузька (1934-35), політичтний в'язень польської тюрми (1935-37), амністований у 1938 році. У 1938-1939 роках був старшиною у штабі Карпатської Січі в ранзі поручника...
В 1939-1941 роках у Проводі ОУН відповідав за організацію підпільної мережі на західноукраїнських землях. У 1941 році як політичний керівник Українського легіону "Нахтіґаль" ввійшов до Львова. Військовий референт Проводу ОУН від березня 1943, голова Бюра проводу ОУН від травня 1943, В серпні 1943 року обраний Головою Бюро Центрального Проводу ОУН. З осені 1943-го в ранзі підполковника очолив УПА...
В липні 1944-го на підпільному І Великому зборі Української Головної Визвольної Ради обраний Головою Генерального Секретаріату Військових справ УГВР. Іменований УГВР генерал-хорунжим УПА у 1946 році..."


Вот что пишет об этом периоде Ярослав Тинченко (я специально выбрал именно его, т.к этого человека трудно заподозрить в симпатиях к России и "российской пропаганде")

"30 июня 1941 года "Роланд" во главе с майором Шухевичем (Туром) вступил во Львов, оставленный без боя советскими войсками. В тот же день в городе была провозглашена независимость Украины. Но немцы не признали акта о независимости. В срочном порядке "Роланд" был выведен из Западной Украины и переформирован в 201-й охранный батальон, который вскоре был брошен на борьбу с белорусскими партизанами."

Теперь обратимся к беларусам- что они скажут про "героIчний" путь 201-го охранного батальона (Schutzmannschaft Bataillon 201) Интересно,а кому же в Третьем Рейхе подчинялись полиция и охранные части?

"201-батальон охранной полиции был сформирован во Франкфурте из оставшихся добровольцев после расформирования батальонов Nachtigal и Roland. Батальон возглавил майор Е. Побигущий. Формирование состояло из четырех сотен (рот), командирами которых были сотник Шухевич, сотник Бригидер, поручник Сидор и поручник Павлик. Связь с германским командованием осуществлял офицер полиции Моху.
Добровольцы 1 декабря 1941 года подписали контракт сроком на 1 год. 16 марта 1942 года был получен приказ о выступлении на Восток, и уже через 3 дня, получив полевые кухни, боеприпасы и номер полевой почты, батальон выехал в Белоруссию, где сменил латышский батальон, переводимый на Украину. Украинцев причислили к 201-й охранной дивизии.
Основной задачей части было обеспечение охраной путей сообщения в треугольнике Могилев-Витебск-Лепель, где действовало большое количество советских партизан. Разбросанный по двенадцати точкам, батальон получил для охраны территорию в 2400 кв. км. Вторая сотня (рота) Бригидера была выделена для охраны штаба в Боровках. После завершения контракта,1 декабря 1942 года, весь личный состав отказался от его продления. Батальон был переведен в Могилев и расформирован 6 января 1943 года. Все украинцы были отправлены во Львов, где им было объявлено о формировании в Люблине новой части. За отвагу, проявленную в боях на территории Белоруссии, офицеры батальона Брилинский (поручник), Малый и Герцык (чотари) были отмечены германскими наградами.
http://www.pobeda.vitebsk.net/shadow/?force=201batl "


Показания немецких офицеров подтверждают, что украинские националисты еще до 2 Мировой войны встали на довольствие к фашистам. Такая поддержка будет продолжаться в течение всей войны и в документах, относящихся к другим разделам, будет периодически звучать какую именно и в каком количестве помощь оказывали нацисты ОУН и УПА. Всего, только по сохранившимся материалам, УПА было передало более 700 минометов, 10 тыс. пулеметов, 100 тыс. ручных гранат, 80 тыс. мин и снарядов, 12 млн патронов, 300 полевых радиостанций, 100 портативных типографий. Кроме того, было выделено необходимое количество военных инструкторов и специалистов по проведению разведки, организации диверсий и поддержанию связи между союзниками. Об этом свидетельствовали на суде бывшие нацистские руководители Абвера Лахузен, Штольце, Лазарек, Паулюс. Так, по словам Лазарека: "С.Бандера получил от немцев 2,5 миллиона марок, то есть столько, сколько получает и Мельник" (лидеры ОУН-Б и ОУН-М ).




Да нет,имела. Ее рассматривали как резерв пополнения своих рядов.
«Інструкція 4.7/ 22» організаційної референтури Крайового проводу ОУН від 29 лютого 1944 року, де зазначено: «...2. На терені ЗУЗ-ель прибули малі частини «СС Дивизії «Галичина». На підставі деяких відомостей і промов Вехтера... можна здогадуватися, що влада уживає «СС Дивизію Галичина» до боротьби з партизанами на ЗУЗ-ях. У зв'язку з тим поручаю:
а) Нав'язати сталий і добрий зв'язок з частинами «СС Дивизії Галичина», переміщеними на ЗУЗ...;
б) Використовувати «СС Див. Галичина» до боротьби з більшовицькою партизанкою й польскими бандитами на українських землях;
в) При помочі зв'язків з «СС Див. Галичина» збільшувати боєприпаси Організації.
д) В разі відступу німців з Українських Земель, в разі евентуального роззброєння чи вивезення «СС Див. Галичина» поза землі України належить усі частини долучити до УНС-у (УПА). Забрати в ліс...» (збірник № 1, арх. № 409, арк. 395).





Действительно, боев не вела. Она просто уничтожала крестьян в селах ЗУ. Как и где это делалось написано очень много. Я уже писала об этом, напр., в посте 30.12.2007 23:08:12 http://www.from-ua.com/forum/viewtopic/4746.html?pg=23





Да уж, какие глобальные и стратегические сражения?! Безоружных поляков убивать куда проще.

У таємній директиві командування УПА "Північ" , очолюваного Климом Савуром, зазначалося:" Ми повинні провести сильну акцію по ліквідації польского елемента. При відході німецьких військ із сіл використати можливості для ліквідації всього чоловічого населення від 16-ти до 60-ти років. Цю боротьбу ми не можемо програти і за будь-яку ціну повинні зменшити польські сили. Лісові і розташовані близько лісових масивів села повинні щезнути з лиця землі..."

24 червня 1943 року командир військового округу "Турів" Юрій Стельмащук ("Рудий") пише Р. Шухевичу ("Рубану") листа: "Друже Рубан! Доводжу до Вашого відома, що в червні 1943 року представник центрального проводу, командуючий УПА "Північ" Клим Савур передав мені усну таємну директиву про цілковите, повсемісне фізичне знищення всього польського населення, яке проживає на території області...."

Пізніше "Рудий" показував: " 29-30 серпня 1943 року я із загоном УПА чисельністю 700 чоловік за вказівкою референта військового округу "Олега" вирізав поголовно все польське населення на території Ковельського, Голобського, Седлищанського, Мациївського та інших районів, розгромив усе їхнє рухоме майно і спалив усе їхнє нерухоме майно. Всього в цих та інших районах я за 29-30 серпня 1943 року вирізав та перестріляв понад 15 тисяч мирних жителів, серед яких були старі, жінки, діти."





Письмо А Мельника В.Кейтелю (Берлин, 6 февраля 1943 года: «Украинские ответственные круги, в частности военные, готовы принять участие (в войне против СССР) и с этой целью передать себя в распоряжение верховного командования вооруженными силами ».

ЦП ОУН Степаняка: «В 1943 году были изданы официальные приказы по УПА, запрещающие нарушать немецкие коммуникации, уничтожать немецкие склады оружия и продовольствия, нападать на немецкие подразделения даже в том случае, если они обессилены и отступают».

У підписаному в березні 1943 року разом із фашистами «Тарасом Бульбою» документі «План боротьби з більшовицькою партизанкою» основні принципи взаємодії фашистів та націоналістів викладені чітко і недвозначно:
«
1. Акцію веде українська (националістична) партизанка на підставі підставі тихого порозуміння з німецькою владою.
2. Німецька влада офіційно поборює одну і другу партизанку, а неофіційно підтримує українську партизанку і таємно постачає її воєнним матеріалом...
4. В порозумінні з німецькою владою українська партизанка опановує деякі міські центри для організації там своїх шпиталів, постачання і т.п.».

Доклад рейхскомиссара Украины Коха в конце 43-го: «Украинские национальные банды ведут себя не очень активно. Разрушено несколько мелких мостов. И зарегистрировано нападение на немецкий госхоз». По сведениям из немецких архивов, за всю войну потери немцев в спонтанных стычках с УПА составили несколько десятков человек, среди которых нет ни одного старшего офицера, не говоря уже о генералах (генерал Лютце, гибель которого приписывают себе оуновцы, по утверждениям красных партизан, подорвался на их мине, а "Берлинер Илюстрайте Цайтунг" вообще назвала причиной гибели автокатастрофу.

26 січня 1944 року в с.Скрегетівка Цуманського(тепер Ківерцівський) району відбулася зустріч між німецьким полковником військ СС Шифельдом та командуючим УПА «Північ» Дмитром Клячківським («Климом Савуром»), під час якої було домовлено:
«УПА рішуче діє разом із вермахтом проти радянських партизанів і Червоної Армії, виявляє місця їх дислокації і разом з німцями знищує їх. Охороняє німецький підвоз і шляхи комунікації,...а також закидає агентів в тил Червоної Армії... Німецька сторона зобов`язується повністю забезпечити УПА зброєю та боєприпасами, а розвідку проти більшовиків повністю буде фінансувати через командування УПА».
Після зустрічі Клим Савур залишив заявку гауптману Келничу, що брав участь у переговорах на отримання 20 польових та 10 зенітних гармат, 500 радянських автоматів, 10тисяч гранат і 250 тисяч патронів до автоматів.

Начальник канцелярии охранного батальона 13-й немецкой армии Клаус Нейгауз вспоминал: «В начале марта 1944 года к нам поступил приказ, где указывалось: «В целях активизации борьбы с советскими партизанами заключен договор с оуновцами о совместной борьбе..."

По свидетельству Гаскевича («Карого»), курень под его командованием «по указанию «Чупринки» был направлен в распоряжение немецкого командования и принимал участие в боях с Красной Армией на фронте, а после отступления немцев оставлен в тылу советских войск... Моим заместителем был назначен немецкий оберлейтенант войск СС».

27 березня 1944 року при зіткненні партизанів-федорівців з куренем УПА в Камінь-Каширському районі було захоплено багато оунівських документів, серед них лист курінного УПА «Орла» до сотенного «Богдана». В цьому листі писалося: «Друже Богдане! Пришліть 15 чоловік до нас в курінь, які будуть працювати на будівництві мосту. 3 березня 1944 року я домовився з німецьким капітаном Офштом, що ми побудуємо міст для переправи німецьких військ, за що вони нададуть нам підкріплення – 2 батальйони з усією технікою. Разом з цими батальйонами 18 березня 1944 року ми очистимо від червоних партизанів ліс з обох сторін річки Стоход і дамо вільний прохід в тил Червоної Армії своїм загонам УПА, яких там чекають... Німці нам приготували обід. Слава Україні. 15 березня 1944 р. Командир куреня УПА «Орел».»

Из заявления члена Центрального провода ОУН Герасимовского оберштурмбанфюреру СС Витиске 24.03.1944 года, Львов: «ОУН(группа Бандеры) обязуется предоставлять в распоряжение полиции безопасности все разведданные о большевизме, коммунизме и польском движении сопротивления … ОУН готова сотрудничать с немцами во всех военных областях, которые окажутся необходимыми в борьбе против общего врага (большевизма) … ОУН желает, чтобы немцы поставляли ей конспиративным путем боеприпасы, оружие и взрывчатку. Доставка …должна осуществляться по всем правилам конспирации, чтобы не дать повода большевистскому режиму выставить оставшихся за линией фронта украинцев как германских пособников и агентов, и отреагировать соответствующими акциями по истреблению».
Командуючий УПА «Рубан» надіслав низовим підрозділам УПА інструкцію. В ній рекомендувалося наступне: «Німці вимагають від проводу ОУН прийняти такі заходи: під час переходу лінії фронту через старий радянський кордон з Польшею загони УПА , щоб не бути знищеними більшовицькими війсками, повинні на якийсь час завмерти. Але відразу, як тільки прийде Червона Армія, вони повинні воскреснути і розвернути партизанські дії широкого масштабу в радянському тилу. Для цього загони УПА отримають велике поповнення за рахунок наших надійних людей, які зараз працюють в системі німецької адміністрації. Німці забезпечать нас зброєю та боєприпасами, а в подальшому в разі потреби вони будуть поповнювати наші запаси з літаків».
А вот совсем малоизвестный факт. «В начале 1945 г. по указанию Главного управления имперской безопасности Бандера с другими главарями ОУН создал отряд из украинских националистов для защиты Берлина от наступающих частей Красной Армии. Сам же Бандера покинул предоставленную ему гестапо дачу под Берлином и бежал в г.Веймар», - из показаний бывшего сотрудника абвера Зигфрида Мюллера на следствии 19 сентября 1945г.


"ОУН и УПА это разные по форме и содержанию организации, а Вы их все время вспоминаете через тире."(10.01.2008 14:13:37 )

Более 16% боевиков УПА служили в германской армии, в украинской и немецкой полиции и жандармерии. Если кому-то интересно, то могу пофамильно и с указанием должности перечислить нескольких. Что до этих двух организаций, то они вообще плавно перетекали друг в друга. Да и по ранее приведенным документам их связь явно прослеживается.






Уже в 1944 году мирные жители стали создавать отряды самообороны. Они создавались для того, чтобы защитить своих близких от смерти и пыток, которые применяли отряды ОУН-УПА.

Ватажок ОУН Микола Козак («Смок») писав 15 січня 1946 року:
«Більшість членів ОУН не стоять на висоті своїх завдань. До організаційної роботи ставляться дуже пасивно, свої обов`язки виконують недоброякісно, або взагалі не виконують. Селяни дома не відкривають, їсти не дають... В рядах розбрід й розтерзаність в зв`язку з розгромом Німеччини. Все доводиться робити під загрозою зброї і репресій...Чому за такий короткий час після визволення існують комсомольські організації? Чому західноукраїнські селяни виконують хлібоздачу раніше, ніж східні? Чому має місце дезертирство з УПА? Чому в районах існують винищувальні батальйони, які завдають багато біди? Відповідь коротка і зрозуміла: тому що населення не виховане. Нізові організації втратили моральні цінності. Українець скоріше вмирав за Ради під Берліном і на Далекому Сході і шкодує життя за інтереси ОУН. Молодь часто запитує, з ким ми боремося – з Червоною Армією? Але ж вона перемогла навіть непереможних німців... Ми боремося з ким? З Радянською владою? А українська радянська влада хто? Наш же український народ. Не можна вважати окремих українців, які прибули зі сходу, окупантами. В цій боротьбі нас чекає неминуча смерть і смерть позорна...».

Камінь-Кашірський районний провідник ОУН «Роман» в своєму листі Ковельському окружному провіднику ОУН «Ярому» писав:
«Ви пишете, що вам не дають спокою істребки. У мене таке ж становище. Викурили мене з одного гнізда, а через тиждень – з іншого. Тікаючи від неприємностей, я перебрався у таке місце, про яке ніхто не міг й подумати, але й тут знайшли. Вдалося втікти. Істребки вимотують останні нерви. Роботу закинув, та й вона нікому сьогодні не потрібна, тому що люди нашу мету відкидають».

Как относились люди к "воякам".
Институт истории Украины в 1999г. издал сборник документов "Національне примирення чи конфронтація?". Это коллективные и индивидуальные письма граждан Украины в высшие органы власти о том, что такое ОУН-УПА.
1. Жительница Луцка М.Корольчук: " Я проста колгоспниця. Пишу вперше в своему житті. Мене цей лист спонукав написати почутий виступ якогось представника УПА... Я все це добре пам"ятаю, як вони боролися. Мені тоді було 10 років, і мені цікаво, з ким вони боролися? У нас вони боролися тільки з українцями, а особливо з жінками, дітьми і стариками, бо молодих мужиків по селах майже не було... Пам"ятаю, як ми, діти, завжди ховалися, коли бачили, що їдуть підводи з бандерівцями і жовто-блакитними прапорами і тризубом. Це наганяло жах на нас- дітей. Ми ще малі були, але вже добре знали, чим займаються ці "визволителі"...Бандерівці мучили по-звірячому....німці такого жаху не нагоняли на наших людей, як ці "визволителі". І жодного випадку не пам"ятаю, щоб бандерівці боролися з німцями...боролися вони тільки зі своїми людьми. Це були звірі, а не люди...(с.119-121)
2. Житель Львова А.Кравец:" ...В ніч з 20 на 21 листопада 1944 року банда ОУН замордувала мого батька - Кравця Федора, мою матір - Анастасію, молодшого брата Василька, 12р. В ту ніч у нашому селі було замордовано 4 сім"ї, 18 чоловік, у тому числі 7 дітей, 5 жінок..."Борці за волю України", а їх було понад 50 чоловік, вчинили надзвичайно "героїчний" вчинок на благо України. Вони знищили 18 сплячих беззбройних своїх односельчан-українців. В той час у селі знаходився гарнізон військ НКВС, близько 50 чоловік. Але борці за волю України не штурмували гарнізони, а доми сплячих селян...Усі бандити ОУН, які катували мою сім"ю та інших односельчан, не покарані..."(с.283)
3. Житель села Покровское Днепропетровской области М.Сивоконь:" Моя дружина своїми очима бачила, як в їхньому с.Хорлуни Волинської області бандерівці закатували 42 жителя і викинули їх в криницю...Вік їх був від 1,5 року до 70 років. І хай не говорять, що це зробили кегебісти під виглядом бандерівців, бо з тих, хто катував односельців, вона багатьох знала. Катам прощення не може бути, якими б вони не були"(с.154)
Письмо в газету "Киевский вестник" от О.Сорока Рожнятовский р-н Ив.- Фр. обл. "...Я сама уродженка цього краю і знаю багато прикладів про їхню "боротьбу".
...
Місцеве населення боялося цих вояків і не підтримувало їх. Мені з дитинства закарбувалася фраза дорослих:" Тікаймо, бо "наші" йдуть". Я ніяк не могла зрозуміти, чому від "наших" треба ховатися."






Фашистська і терористична природа ОУН-УПА визнана навіть Боровцем-Бульбой – однодумцем С.Бандери. У своєму листі до проводу ОУН-б і керівництва УПА від 24.09.1943 року він пише, що “бандерівці обрали методи масового терору проти мирного населення і прагнуть нав'язати народу фашистську диктатуру”
Член-кореспондент НАН України Мирослав Попович пише:“Це не таємниця, що оуновці називали себе фашистами”. А також: “Олег Ольжич, який сьогодні є нашим національним героєм, писав про те, що в культурній політиці український націоналізм ближче до нацистів Гітлера, чим до Мусолліні. ”

Степан Ленкавский, будучи одним из проводников ОУН в 60-е годы, поучал: «Не бійтеся визнавати себе фашистами, бо ми таки є фашисти».

Зі звернення останнього “головнокомандуючого” УПА Василя Кука (він же Леміш, Юрко) до “проводирів” ОУН-б, що перебували за кордоном, 1960 рік: “Активна співпраця ОУН з німецькими фашистами до Великої Вітчизняної війни і під час її призвела до страшних спустошень нашого краю, до великих жертв, яких український народ не зможе забути”.

Каждый сделает сам вывод о степени виновности этих людей. У меня не возникало такого вопроса. Кем можно считать человека, заявившего в конце войны:" Домагатися,щоб ні одне сіло не визнало радянської влади. ОУН має діяти так, що усі, хто визнав радянську владу, були знищені. Не залякувати, а фізично знищувати! Не потрібно боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Хай із 40 мільйонів українського населення залишиться половина - нічого страшного в цьому немає"( Р.Шухевич) ???

_________________
Я Родину свою люблю, а государство ненавижу!

А. Розенбаум