obshalka

Рекорди інфляції
Олександр Жолудь, журнал «Главред»

Днями Держкомстат оприлюднив дані щодо інфляції за березень. Згідно з ними, минулого місяця ціни на споживчі товари і послуги зросли на 3,8% відносно лютого, прискорившись до 26,2% у річному вимірі.

Останній раз настільки високі річні темпи зростання цін фіксували в листопаді 2000 року, що було викликано лібералізацією сільськогосподарського сектора та значним скороченням заборгованостей по зарплатах та пенсіях. До того ж відбувалася стрімка девальвація гривні щодо долара – якщо на початку 1999 року курс становив 3,42 грн за долар, то в серпні 2000-го він сягнув свого історичного піку – 5,43



Що дорожчає зараз і якими є основні причини цього подорожчання?

Особливо швидко зростають ціни на харчові продукти – на 40,7% з березня 2007 по березень 2008. Так, за рік соняшникова олія подорожчала на 116%, тобто в 2,2 раза, фрукти – на 101%, овочі – на 66%, яйця – на 63%. Лідерами зростання за останній місяць стала та ж олія – на 10,6%, маргарини – на 13%, фрукти – на 16,7%.

Можна виділити три основні причини цьогорічної інфляції.

По-перше, існує постійний тиск на ціни з боку доходів громадян. Так, якщо порівняти лютий 2007 року із лютим 2008-го, то можна побачити, що номінальні доходи українців зросли на 47,3% до 57,8 млрд грн. Найбільше зростання серед основних доходів – у 1,5 раза – показали соціальні допомоги, тобто пенсії, соціальні виплати та інше. Для порівняння – зарплата за рік зросла на 44,3%. Саме на початку цього року, відповідно до держбюджету, і відбулося суттєве зростання соціальної допомоги. Враховуючи те, що отримали ці кошти найбідніші верстви населення, майже усі гроші було практично одразу витрачено на споживання.

Але ж саме по собі збільшення доходу не гарантує появу товарів чи послуг. Тож аби не виникав дефіцит, зростають ціни. Тому в Україні вже 4 роки темпи зростання цін не опускаються нижче 7%, а більшість часу тримаються на рівні понад 10%. Це не змінюється від того, який уряд при владі – «помаранчевий» чи «біло-синій».

По-друге, особливістю цього року є менший за попередньо очікуваний врожай більшості культур, причому не лише в Україні. Так, маємо менший врожай і соняшника (менше на 21,6% за врожай 2006 року), і зернових (-15,5%), і буряка (-23,9%). Пропозиція молока скоротилася на 8%. Відповідно й дорожчають продукти, що прямо пов'язані з цією сировиною – соняшникова олія, борошно, цукор. Через те, що переважна частина зернових іде на відгодівлю худоби, то подорожчання фуражу призвело до зростання цін на м'ясо, молоко, сир, яйця. Зросли й інші затрати виробника – те саме зростання доходів, що згадувалося, – це вищі зарплати та більші відрахування до бюджету, тобто собівартість продукції зростає. Індекс цін виробників за останні 12 місяців прискорив зростання до 31,8%. Для порівняння, у березні минулого року таке зростання становило 17,9%. Зазвичай прискорення цін виробників призводить до відповідного пришвидшення зростання споживчих цін на два місяці.

Тож врожай був певною мірою гірший за попередні роки, проте не так вже все було катастрофічно. У значно гіршому, з точки зору врожаю, 2003 році ціни все ж так сильно не зростали. Тут переходимо до третьої причини. А вона полягає в першу чергу в відкритості української економіки. У 2003 році світові ціни на продовольство суттєво не змінювались. А у 2007 році ціна на пшеницю зросла вдвічі, на насіння соняшнику – у 2,5 раза. Суттєво зросли й ціни на інші сільськогосподарські товари. Якщо ціни поза межами України значно вищі, ніж всередині країни, – хто ж втрачатиме свої прибутки і продаватиме на місцевому ринку? Тож аби товари залишилися в Україні без різноманітних обмежень на експорт, їх ціни мали зрости.

Ціни на продовольство зростають в усьому світі. Як видно з наведеної таблиці, в кількох країнах ЄС минулого року ціни на продукти харчування зросли на більш ніж 15%. Значною мірою це пов’язано зі стрімким зростанням доходів у азійських економіках, де мешкає понад третини усіх людей світу. Зростають доходи – росте і споживання. А тут до всього ще й нафта суттєво подорожчала, і стало вигідним вирощувати цілу низку рослин не на «поїдання», а для створення біопалива. Тож попит на продукцію сільського господарства зріс, а пропозиція за ним не встигла. От і пішли вгору ціни.

Виникає резонне питання – чому ж в Україні ціни на продовольчі товари ростуть швидше, ніж навіть в сусідній Росії, яка завозить близько третини усіх продовольчих товарів? Відповідь у низьких початкових цінах. Навіть зараз, після того, як в Україні за 12 місяців ціни на яйця зросли на 62,9% (в Росії на 31,4%), ціна десятка яєць у РФ – 36,2 рублі, що відповідає 7 грн 77 коп. Наведені російські ціни – середні по РФ. Наприклад, у великих містах десяток яєць коштує 40 рублів і дорожче. Ми наздоганяємо наших сусідів – чи то Росію, чи Польщу – не лише по доходах, але й по цінах.

Що нас чекає до кінця року? Чи прискорюватиметься інфляція і надалі?

Скоріш за все, пік інфляції цього року припаде на квітень – травень. Найближчі два місяці річна інфляція буде вища за 25%. Водночас, починаючи з літа, інфляція почне уповільнюватись. Річ у тім, що 60% всього споживчого кошика, за яким розраховується індекс споживчих цін, якраз складають продукти харчування. Високий урожай дозволить певною мірою зменшити тиск на ціни. Тож на кінець року матимемо нижчу інфляцію, ніж зараз. Звичайно, це не означає, що ціни впадуть – це майже неможливо, враховуючи очікуване подальше зростання доходів, ціни просто зростатимуть повільніше.

Останнім часом активно обговорюють антиінфляційну політику уряду. Так, 28 березня з метою стабілізації цінової ситуації на споживчому ринку країни Кабмін та група бізнесменів підписали Меморандум порозуміння між Кабінетом Міністрів України, виробниками продовольчих товарів та суб’єктами системи мережевої роздрібної торгівлі.

Цей документ виділив 32 товари, торговельна надбавка на які не має перевищувати 12%. Це, зокрема, борошно, хліб та хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, рис, яловичина, свинина, курятина, варена ковбаса, молоко та кисломолочна продукція, вершкове масло, яйця, цукор, соняшникова олія та овочі. Крім того, цей меморандум є відкритим для приєднання всіх виробників продовольчих товарів, суб’єктів мережевої роздрібної торгівлі, а також регіональних мереж.

Схожу угоду підписали в Російській Федерації в жовтні минулого року. Так само зібрали представників роздрібних мереж і виробників та підписали з ними угоду. Спочатку «заморозили» ціни до лютого, потім продовжили до травня цього року. Активно почали залучати Федеральну антимонопольну службу (зі знаковим скороченням ФАС) для перевірки великих торговельних мереж. Шукають і знаходять зговори щодо підвищення цін по всій країні. Але, незважаючи на всі ці рухи, а також значно сильнішу державну владу в Росії, інфляція там продовжує прискорюватись. У річному вимірі вона становила 10,8% у жовтні, коли мораторій було запроваджено, а на кінець березня – вже 12,7%.

У Кабміну немає ані батога, ані пряника, щоб змусити торгівлю серйозно опустити ціни на продукти. Не зовсім зрозуміло, що виграють торговці від самообмеження. А що втратять – очевидно. Окрім того варіанту, коли просто приберуть визначені в меморандумі товари з полиць магазинів та виставлять майже ті самі, але не визначені у переліку – по-іншому названі сорти хліба чи жирніше за вказане у переліку молоко. Чи домовляться з постачальником брати в нього товар по вищій ціні – частину надбавки він потім тишком-нишком віддасть власнику магазину. Адміністративні методи контролю за цінами працюють лише в адміністративній, а не ринковій системі економіки. До того ж ті, хто не приєднався до меморандуму, а це торгівля в середніх і маленьких містах та окремі магазини, що не зв’язані у єдину мережу у великих містах, продаватимуть за ринковими цінами. Ефективність цього нововведення майже нульова, бо, насправді, треба знижувати вартість продуктів харчування по всьому ланцюжку – від поля до прилавка, а не лише в одному його кінці.

Олександр Жолудь, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень

_________________
Я Родину свою люблю, а государство ненавижу!

А. Розенбаум