поэтические метаморфозы Павлычко
Тексты когда Павлычко был ченом КПСС и незалежцем:
Член КПСС:
І на Схід дивились галичани.
На Москву дивись в надії, Львів...
Як добре, що на світі є Москва,
Моя земля, столиця і надія!
Не член:
Ми триста років Москві служили,
Пора настала - вставай з колін!
До краю свого перепечену кров'ю
Ми чуємо в серці московську стрілу.
Член:
Тож не вдалось огидливим ізгоям
Вас отруїти жовто-синім гноєм
У холодно-вітряній чужині.
Не член:
Прапор вносять до залу
Синьо-жовтий - імперія - в шок!
І сходить із п'єдесталу
Ненависті й зла божок.
Член:
До комунізму стрімки плаі -
Це Україна - зоря моя.
Партія - серце її
Ум її - партія!
Не член:
Ми відали - КПРС -
Нагайка твердотіла.
Але ж лизали, наче пес,
Кров, що на ній горіла.
Член:
Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатских гір.
Мені всміхнулась доля люба
У сяєві Кремлівських зір.
Не член:
Хай бачить він, лакей з природи,
Як виправляються хребти,
Як валяться кремлівські сходи,
Що він по них навчивсь повзти.
_________________ Я Родину свою люблю, а государство ненавижу!
А. Розенбаум
|